ЧИМ НАПОВНЕНИЙ, ТЕ І ТВОРИШ

Чим ти наповнений — тільки те й можеш видати, виплеснути, втілити назовні. У житті загалом та у творчості зокрема.

Якщо словами — ти письменник чи поет. Фарбами та формами — художник, тілом та ритмом — танцюрист, голосом та образами — співак чи оратор, смаками та їх поєднанням — кухар… Загалом, наповненість — це дуже важливо. Запрошую про неї поміркувати.

Люди не мають проблем із наповненістю. Адже насправді кожен із нас наповнений. Кожен завжди чимось наповнений до країв (твердження № 1)! Питання, чим саме наповнений? І чи помічає (відчуває) людина свою наповненість?

Чим людина наповнена — тільки те й може видати назовні (твердження № 2). Логічно ж?

Біда людей, які назовні майже нічого не видають, у тому, що вони мають емоційний запор. Усередині багато чого є, але вони так тримаються за все це, так сильно намагаються запхати усередину й сховати, що створюють ілюзію своєї порожнечі. Для інших. Та навіть для себе! Утім, часто вони не відчувають запору.

Тяжко і сумно, але практично всіх нас так інтенсивно вчили шифрувати своє нутро, створювати стільки видимостей та ілюзій зовні, робити це так досконало, що ми й самі губимося і не відчуваємо, що там насправді у нас всередині. Чим сповнені чи навіть переповнені?

Тому коли у людини творчої трапляється зупинка, творча криза, розлад із натхненням, розставання з музою — це не означає, що вона вичерпалася. Це означає, що вона не хоче показувати назовні те, чим сповнена і переповнена. Дурна стратегія. Саморуйнівна. Адже чим раніше людина звільниться від зайвого, тим швидше наповниться чимось важливим і зможе це втілити через творчість.

Коли світ навколо видається сірим та нікчемним, а все безглуздим, коли нічого не хочеться, саме тоді особливо важливо зрозуміти і відчути, чим саме ти переповнений у своєму нутрі. Стражданням? Болем? Тугою? Розлюченістю? Гнівом?

Ні, нічим таким не сповнений? Все порожньо?

Не заливайте мені брехню у вуха. Не вірю! Це 100 % не порожнеча! Це цілком конкретне щось, що людина дуже не хоче відчувати, бачити та усвідомлювати. Тому ніби порожнеча, ніщо, а насправді — відчай та безвихідь, холод та жах…

Уявіть, що є великий будинок з багатьма кімнатами. І всі кімнати, крім однієї, забиті речами, шафами, всякою всячиною… Аж двері тріщать! Але людина гуляє сама і гостей водить тільки у те єдине порожнє приміщення, щиро розводить руками і каже: «Ну, порожньо ж!»

Але так тільки в тій кімнаті. Насправді є багато наповненості в людині. Просто вона не хоче (та й не може) до неї «доторкнутися».

Зрозуміти та відчути наповненість найкраще допоможе творчість. Вона ж допоможе звільнитися. Так, часто це буде схоже на пронос чи блювання. Але це потрібна процедура. Як промивання кишківника при гострому отруєнні. Не звільнившись від старого, неможливо наповнитися новим. Якщо глечик повен сміття, то скільки не заливай туди найчистішу джерельну воду — добра з того не буде.

Тому будь-яка творчість — це величезний крок до зцілення, інколи й цілий шлях. Запустити промивання дуже просто — потрібно просто почати робити найпростіші вправи та завдання для дітей молодшого шкільного віку: ліпити з глини або пластиліну фігурки, малювати каляки-маляки, плести з лози або м’якого дроту, виточувати з дерева, виписувати на папір, звучати абракадаброю, витрушувати та витанцьовувати дикими рухами… Якщо це робить людина фізично доросла, то називається це артотерапія!

Отже, кожен із нас сповнений емоцій та сенсів. Цю «начинку» можна відчути та втілити назовні. Чим би людина не була наповнена — це важливо втілювати назовні, інакше вона захворіє (твердження № 3). Повторюся. Важливо проявлятися і тим самим позбавлятися накопичених усередині відходів (а інколи — скарбів). І в цьому найкраще допоможе творчість.

Так, творчість! І ні, її не обов’язково людям показувати. Але втілювати, проявляти обов’язково. Комусь доведеться змалювати всілякими огидними штуками тисячу аркушів, щоб звільнитися від внутрішньої каламуті. Хтось заспіває кілька тисяч пісень, інший виліпить і знищить дев’ять сотень фігурок. А хтось присвятить проживанню через тіло 100–500 годин.

Тільки висловивши все, проявивши через руки та тіло, тобто позбувшись емоційного запору і очистившись, можна буде сповнитися новими істинами, радістю (твердження № 4). І їх уже виражати у своїй творчості, перетворюючи на мистецтво!

Якщо хочемо гарну, життєствердну творчість — немає вибору, чим наповнюватися. Це, і тут без варіантів, — краса! Її щире, вразливе, відкрите проживання. Проживання краси відкриває душу. На неї просто слід звертати увагу. І наповнюватися красою природи, мистецтва, людей, стосунків, щирих проявів себе…

Наповнившись красою, людина може видавати її назовні. Більше того, коли вона чиста усередині й прозора, то немає потреби напихатися, утрамбовуватися цією красою. Сила — краса — тече крізь людину, сповнюється фарбами її душі, обертонами її серця та запахами її думок. І трапляється творчість. Створюються шедеври!

Творчість — це відкритість до краси та здатність бути провідником, пропускати її крізь себе та зрощувати, концентрувати, перетворювати.

«ЧИМ НАПОВНЕНИЙ, ТЕ І ТВОРИШ» – один з 129 текстів книги про творчість та натхнення «МРІЙ. ТВОРИ. ЖИВИ»

МРІЙ. ТВОРИ. ЖИВИ

Книга є своєрідною інструкцією для тих, хто йде дорогою творчості. Вона містить багато чудових тематичних текстів, які підказують, рекомендують, розширюють сприйняття та допомагають включити певний важливий аспект, дають ключове бачення-підказку, завдяки чому та творчість, яка вже є у житті, зможе проявитися повною мірою! Сторінок у книзі багато саме для того, щоб концентрація творчих станів, інтересу та натхнення, лайфхаків і практичних рекомендацій була достатньою для увімкнення творчості у житті кожної людини! Тут ви прочитаєте, як почати та продовжити творити із задоволенням, як знайти свій талант і як його зростити, як відновитися після вигорання та як його уникнути знову, як розфарбувати творчістю буденні справи, як творити не тільки з натхненням, але й відчуваючи менш заряджені стани та емоції: інтерес, цілеспрямованість і навіть смуток або тривогу.