ТВОРЧОСТІ СУТНІСТЬ

Цю главу я створив однією з останніх вже на етапі первинного складання та редагування книги в 2021 році. Такою є історія написання цієї книги: майже п’ять років (з середини 2016) я створював тексти про різні аспекти творчості, не усвідомлюючи цілісну картину і немов малюючи її в темряві окремими мазками. Лише під кінець вся виконана праця склалася в єдине гармонійне полотно. Сенси визріли і проявилися у цьому тексті. Можна сказати, що викладені тут осяяння стали для мене нагородою після багатьох років перебування у потоці творчості, пошуків та роздумів про її суть. Для мене це дуже символічно та надихаюче. І, на мій смак, чудово ілюструє сутність творчості.

У цьому розділі багато слів. Міра ця вимушена. Річ у тім, що у масовій свідомості вкоренилося спотворене сприйняття творчості. Під словом «творчість» часто розуміють її вузьку, спеціалізовану частину, яку правильно називати «мистецтво». Або іншу частину, яку називають «креативність». Інший приклад. Вважається, що творчість є прерогативою окремих професій або ж для неї потрібні спеціальні умови.

Ці та багато інших спотворень у сприйнятті перекривають можливість творити та насолоджуватися плодами праці своєї для більшої частини людства.

Тому я хочу дати інший погляд на творчість, інше визначення та тлумачення. Це завдання потребувало від мене багато слів. Деякі ключові думки спеціально повторив кілька разів, виклавши різними словами. Якщо помітите повтори — це означає, що ви помітили і ключову думку.

СУТЬ ТВОРЧОСТІ: ВИЗНАЧЕННЯ

— у вигляді матеріальних предметів: картин і малюнків, зліпленої чупакабри або висіченої скульптури, сплетеного кошика, пошитої сукні, дубового стола тощо;

— у вигляді звуків наживо чи у записі: пісень, лекцій, монологів;

— у вигляді тілесних проявів: вільного руху, танцювальної імпровізації або танцювального номера, природного, повсякденного руху (це найвища майстерність: просто сидіти, йти, тягнутися за чашкою з чаєм… і все це щомиті наповнювати сенсами та емоціями);

— у вигляді переважно інтелектуальних продуктів: проєктів, концепцій, гіпотез, текстів, баз даних, програм;

— у вигляді контакту з іншою людиною чи групою людей: спілкування, діалогу, театральної постановки чи перформансу, командної гри…

Важливими є і сенси, і емоції. Важливо щиро та тотально проявляти їх у режимі «тут і зараз». Важливо дозволити контексту ситуації впливати на процес творення. Важливо усвідомлювати процес творення та бажаний результат. Тільки тоді станеться творчість у процесі та за результатом.

А ось форма вираження на сутність творчості не впливає. Вона може бути будь-якою, на вибір творця. Але вона має відображатися (проявлятися) у матеріальному світі. Що залишилось лише в думках — то не більше, ніж безсила фантазія.

СЕНСИ ТА ПОЧУТТЯ

Без сенсів, на одних почуттях, емоціях та відчуттях проявлення внутрішнього назовні не стане чимось більшим за буденне існування. Звична течія життя: рухи тіла, емоційні реакції, вираження почуттів, бездумне озвучення своїх переконань… Не акції, а лише реакції.

Уявіть свого домашнього улюбленця. Кішку, наприклад. Вона природна, цікава та приваблива у своїх рухах і діях. Але чи можна сказати, що вона є творчою?

Для людини проявлення внутрішнього назовні на рівні почуттів та відчуттів, але без сенсів та усвідомлення — штука корисна та важлива. Це артотерапія, з якої можна (а часто й треба) розпочинати свою творчість. Просто висловлювати-виражати накопичені емоції назовні: через рухи тіла, малювання, ліплення тощо. Нехай бездумно, але емоційно та чуттєво. І отримувати результат у вигляді емоційної розрядки, полегшення. Іноді до цього долучаються — у процесі — інсайти, сенси та усвідомлення (докладніше про усвідомлення у частині 7 книги), і тоді стається творчість. Якщо сенси не з’являються, то про творчість годі й говорити.

З одними лише сенсами, без емоцій, прояв внутрішнього назовні перетворюється на інтелектуальний продукт. Його начебто і немає підстав не називати творчістю, але, на мій смак, чогось важливого не вистачає. Він рафінований. Його можна сприйняти лише через напруження інтелекту. А продукт творчості, навпаки, обов’язково викликає у тих, хто з ним стикається, і емоції, і сенси-образи. На творчість завжди є емоційний та ментальний (інтелектуальний) відгук.

ВОЛЯ МИТЦЯ ТА ЕНЕРГІЯ

Іноді творчість відбувається сама собою, тому що внутрішній тиск натхнення великий і його неможливо утримати в собі. Воно так чи інакше виллється назовні. Тож людині залишається лише очолити цей процес і, наскільки це можливо, направити його у хорошому напрямку або надати зручної форми.

Але набагато частіше для запуску творчого процесу, навіть за наявності сенсів та емоцій, важлива воля. Воля митця (людини-творця), який вирішив реалізувати свій внутрішній світ у реальності. На проявлення цієї волі потрібна енергія, первинний енергетичний імпульс. Потім, у процесі творчості, розкриються власні джерела енергії та підключаться зовнішні, запрацює внутрішній генератор — і процес стане самопідтримуваним.

Воля митця — це, по суті, психічна енергія, яка береться або зі стану балансу, або з внутрішнього конфлікту (у цьому випадку менше можливостей для контролю, але викид енергії буде сильнішим). Є енергія — є воля творця. І тоді може статися творчість.

Створюючи для себе сприятливі умови для творчості, можна помітно скоротити кількість потрібної волі-енергії для старту та підтримки творчого процесу. Але без волі митця все одно не обійтися. Психічна енергія знадобиться хоча б на усвідомлення своїх емоцій та думок. А без усвідомлення, як вже було сказано раніше, творчість не станеться. Буде лише реагування.

У реальному житті важливо тверезо оцінювати кількість своєї творчої енергії та використовувати її з користю. Передусім не дурити себе, що її вистачить на все. Як правило, доведеться обирати, на що її спрямувати (який процес підтримати) і в якій формі проявити у світі. А також подбати про місце та час, які будуть максимально сприятливими для творчості, тобто дадуть змогу мінімізувати кількість енергії (волі творця) для запуску та підтримки процесу творення.

НЕ НОВИЗНА, А ЩИРІСТЬ МОМЕНТУ

Новизна, як на мене, не є необхідною складовою творчості. Новизна у творчості вітається, але не визначає, творчість це чи ні.

Людина, яка 523-й раз співає на концерті пісню, — теж творець. Або за давно відомою схемою ліпить фігурки янголів. Або танцює давно вивчений номер. Або «жонглює» шматочками коду для складання нової програми.

Творчість живе у моменті — ось що визначає її! Творіння не може статися за жорсткою схемою. Бо прояв назовні сенсів та емоцій, які живуть (вирують, народжуються, виникають) саме в цей момент, єдиний і неповторний.

Так, основні, явні сенси та форми проявлення щоразу будуть ті ж самі, що й були вкладені при створенні, наприклад, пісні або танцювального номера. Але до них, без сумніву, будуть долучатися сенси додаткові, пов’язані з контекстом ситуації, переосмисленням, новим досвідом.

Більше того, емоції, почуття та тілесні відчуття щоразу будуть унікальними. Нехай трохи, але іншими. Адже вони здебільшого визначаються несвідомими процесами та чутливо реагують на будь-які зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Тому творчість трапляється щоразу, коли людина втілює свої внутрішні сенси та емоції назовні, навіть якщо 523-й раз співає або 247-й ліпить давно знайому фігурку янгола на продаж. Так, зовнішня форма буде схожою — ті ж слова під ту саму музику або ті ж вигини та обриси статуетки, але дбайливе ставлення до свого внутрішнього стану, усвідомлене вираження сенсів, емоцій, почуттів та тілесних станів назовні, нехай і за допомогою давно відомої та усталеної форми, подарує таїнство творчості. У пісні будуть відчутні інтонації та якісь нові відлуння емоцій, гра сенсів та образів, закладених не у словах, а за ними: у паузах, в емоційних оцінках. Фігурки набуватимуть індивідуальних рис: янгол помсти або милосердя, співчуття і прийняття, трохи старший або молодший…

Дрібка новизни тут щоразу домішуватиметься сама собою. Тому що на процес творчості впливають нові внутрішні стани та контексти, взаємодія із середовищем та людьми тут і зараз. Отже, їх важливо помічати, враховувати та відображати, втілювати у творчості, визнати їхню силу та вплив на процес творення, дозволити бути.

Якщо ж людина докладатиме всіх зусиль, щоб повторити всі сенси та емоційне наповнення, намагаючись догодити очікуванням інших (покупців, глядачів), то неминуче станеться трагедія. У діях з’явиться механістичність, а контакт із творчістю чим далі, тим більше порушуватиметься. Напруга зростатиме, як і невдоволення собою на пару з величезним, всепоглинаючим бажанням кинути все. Пісні, статуетки янголів (та що завгодно!), танцювальний номер, процедура масажу нестимуть незримий, але відчутний відбиток цього страждання та внутрішнього конфлікту — і люди (шанувальники, покупці, клієнти) неминуче відреагують відчуженням.

Тож творчість можна поставити на потік! Головне, не намагатися зображувати із себе бездушний конвеєр у нескінченному циклі повторення. Навпаки, щоразу усвідомлено вкладайте у звичну форму свої — тут і зараз — сенси та емоції. Тобто щоразу творіть!

У такому підході індивідуальною буде кожна пісня, кожна статуетка, кожна страва, кожна справа! Фантазії про великий відсоток браку при такому підході краще викинути на смітник, тому що свого покупця та поціновувача всі ці плоди творчості неодмінно знайдуть!

І ПРОЦЕС, І РЕЗУЛЬТАТ: ОЧЕВИДНІ ТА НЕЯВНІ

Творчість включає одночасно і процес, і результат. Це той самий дуалізм, коли фотон водночас і частка, і хвиля. Важливо бути у творчості, на хвилі творчості. А за підсумками акту творення важливо помітити результат та вразитись їм (можна це робити і в процесі, крок за кроком). Результат може бути зримим і відчутним: у вигляді предмета, наприклад, чи записаної ідеї. Але результатом творчого таїнства також є зміна внутрішнього стану самого творця або присутніх у процесі творення людей: емоційного, тілесного, ментального (під час перегляду вистави, приміром, або хорового співу).

Творчість можна помітити у всьому, що робить людина. Творити можна будь-якою своєю дією, навіть найбанальнішою. Зробив три кроки, узяв у руку чашку, пригубив, поставив назад, знизав плечима… Цьому вчать акторів, і саме це привертає увагу глядача, викликає сильні переживання, почуття захоплення чи заздрощі. І це те, що може розвинути в собі кожен.

Творчість — свідоме вираження своїх внутрішніх сенсів та емоцій назовні — штука досить енерговитратна. Є зовнішнє середовище, яке може чинити опір прояву. Є витрати на усвідомлення. Тому рівень «творити кожним своїм жестом і словом» — це щось подібне до мрії та величного орієнтира.

Важливо розуміти, що творчість відбувається одразу на всіх рівнях: ментальному, тілесному, емоційному, духовному, матеріальному… У підсумковій формі, плодах-результатах, запишеться на матеріальному носії (відобразиться) лише частина цих рівнів. Решта залишиться в моменті творення і збагатить творця досвідом, враженнями, зміною станів. Це часто неявні результати творчості (хіба що в артотерапії на них робиться акцент), але дуже важливі насамперед для самої людини-творця!

Приміром,продуктом творчості програміста буде код програми (або шматки коду). Все емоційне підґрунтя, всі тілесні й емоційні рівні творчості на носій не запишуться. Але вони були і залишаться з людиною! Те, що залив кавою клавіатуру і кричав у гніві. Те, що знайшов оригінальне рішення і намотав по кімнаті у захваті півтора десятки кіл… Усе це частина творчості, незрима і неочевидна, але незмінно важлива. Забери її — і цільовий результат творчості може зникнути.

У художника в очевидних результатах творчості — картина. Але ж це далеко не все! А розмальована робоча футболка, а зжований кінчик пензлика, десяток тістечок, танець із тінню, прослухана симфонія, велика кількість темних фарб у правому нижньому кутку картини на другий день малювання через сварку напередодні?! А болісний вибір на четвертий день — «залишити як є» чи «до біса спалити», і як результат компромісу рішення штучно зістарити картину в духовці та замаскувати огріхи… Усе це є творчістю — і процесом, і результатом одночасно.

ВТІЛЮВАТИ НАЗОВНІ. ТІЛЬКИ ТАК!

Усвідомлено втілювати внутрішнє назовні — необхідна умова для творчості. Якщо є усвідомленість сенсів та емоцій, але все це залишається всередині, тільки в уяві, якщо не виражається (як мінімум) через тіло, не втілюється у предметах, текстах, звучанні — у будь-якій формі, — тобто якщо не змінює матеріальний план (реальність), то все це залишається лише потенціалом, зерном, що не зійшло. Наче все вхолосту. І це через те, що немає зворотного зв’язку від світу. Важко вражатись. Немає повернення енергії та насичення. Замість виконання основного завдання — наповнювати та надихати, гармонізувати та зцілювати — така ілюзія творчості лише виснажує.

Це схоже на те, як мотор у машині прогрівається, але вона нікуди не їде. Стоїть на місці, доки бензин не закінчиться. Потенціал (бензин) марнується. Зерно творчості начебто і є, але йому не дали прорости, не посадили у землю. Натомість висушили до повного виснаження іскри життя.

Душі, творчій іскрі в людині від такого ставлення може стати дуже сумно. Творчий канал неодмінно засмітиться тоннами висохлих зерен.

Прорости зерна творчості можуть лише через вираження внутрішнього назовні. Тільки так реалізується потенціал творчості.

Тому будьте уважними до себе. Дбайте про зерна творчості — втілюйте їх в реальності! Зробити це ніколи не пізно. Навіть якщо «сховище» забите тоннами сухих зерен, почніть кидати їх у зорану землю (це для артотерапії). Якісь зерна зійдуть. Пташкам їжа точно буде. Вищі сили помітять і, сподіватимемося, знову включать потік творчості.

ЯКЩО ПРОЯВИТИ, АЛЕ НЕ ВСЕ

Спілкування може бути творчістю… Або не бути. Грань тонка, але тепер ви навчитеся її помічати.

У вираженні внутрішнього назовні важливі щирість і тотальність, гармонія і відповідність на всіх рівнях — емоцій, сенсів, тілесних проявів, звуків-слів. Коли є усі складові й вони звучать єдиним оркестром — це творчість. Згадайте хорошу гру акторів або будь-який чіпляючий виступ оратора, неважливо, перед великою аудиторією або тет-а-тет. Там це все є!

Проте у житті часто людина якусь із цих складових виключає, підміняє або спотворює. І творчість спілкування руйнується. Якщо в якійсь із складових немає щирого проявлення — що всередині, те й назовні, — творчість не стається чи пригнічується, вицвітає. Якщо щось утримується або підміняється — у цьому моменті творчість зникає.

Тому можуть бути сенси та емоції, але тіло не включене. Якщо людина, наприклад, малює, то творчість відбудеться у картині (при цьому творчість має жити хоча б у руках!). Але якщо людина взаємодіє з іншою людиною, то без включення тіла, лише на сенсах та емоціях творчість вже не станеться.

Тому так, творчість у спілкуванні може виникати. І чудово, коли так відбувається — це найвищий сенс спілкування. Але найчастіше у звичайному спілкуванні через неповне вираження внутрішнього назовні творчість не трапляється.

Ви можете сказати, що буває людина дуже щиро вивалює — у сварці, наприклад, — своє внутрішнє на тебе, і це все теж складно назвати творчістю. Так, складно. І в багатьох випадках воно і не є творчістю, бо весь цей процес відбувається неусвідомлено. Щойно там проявляється хоч крапля усвідомлення — він стає гармонійним і гарним. І неважливо вже, людина у гніві та люті, у смутку та страху, тривожних роздумах… чи у радості, натхненні та екстазі. Увага до неї такої притягується. Цю творчість спілкування хочеться закарбувати.

«ТВОРЧОСТІ СУТНІСТЬ» – один з 129 текстів книги про творчість та натхнення «МРІЙ. ТВОРИ. ЖИВИ»

МРІЙ. ТВОРИ. ЖИВИ

Книга є своєрідною інструкцією для тих, хто йде дорогою творчості. Вона містить багато чудових тематичних текстів, які підказують, рекомендують, розширюють сприйняття та допомагають включити певний важливий аспект, дають ключове бачення-підказку, завдяки чому та творчість, яка вже є у житті, зможе проявитися повною мірою! Сторінок у книзі багато саме для того, щоб концентрація творчих станів, інтересу та натхнення, лайфхаків і практичних рекомендацій була достатньою для увімкнення творчості у житті кожної людини! Тут ви прочитаєте, як почати та продовжити творити із задоволенням, як знайти свій талант і як його зростити, як відновитися після вигорання та як його уникнути знову, як розфарбувати творчістю буденні справи, як творити не тільки з натхненням, але й відчуваючи менш заряджені стани та емоції: інтерес, цілеспрямованість і навіть смуток або тривогу.