ПОМІЧАТИ ТА ВІДМІЧАТИ

У чому секрети творчої плідності? Чим творчі люди відрізняються від інших? Чим успішні люди вирізняються серед натовпу?

Відповідь проста: дбайливим і поважним, але водночас легким ставленням до всього, що вони продукують. Маю на увазі насамперед слова, думки та ідеї, емоції та почуття. І як наслідок всього попереднього — дії та матеріальні плоди праці-творчості.

ДУМКИ, СЛОВА, ТЕКСТИ

Чим письменник відрізняється від більшості людей? Лише тим, що дбайливо ставиться до сказаних слів і думок, які промайнули, але ще не стали словами. Дбайливе і багато в чому шанобливе ставлення проявляється в тому, що письменник усе записує.

Зрозуміло, що не всі занотовані слова перетворюються на тексти. Але все це — матеріал, сировина, ресурс, творча руда. З неї потім мають шанс прорости твори. Не буде цієї сировини — не буде і текстів.

Стосовно слів (і не лише них) важлива золота середина. Не будеш їх цінувати — і навіть не помітиш реально цінних фраз, плідних ідей і практично готових текстів (влучних слів, сказаних у пориві). Почнеш вважати надважливим кожен звук — і замовкнеш у страху, що сплюндруєш світ не до місця сказаним словом. Або будеш нескінченно доповнювати та редагувати свої тексти, але так і не вважатимеш їх гідними уваги читачів.

Як людина, яка пише, працює зі словом, а іноді й говорить, я скрізь знаходжу підтвердження цим думкам. Я часто спостерігаю, як мої друзі та знайомі у спілкуванні, відповідаючи на запитання чи просто надихнувшись чимось, дуже складно поєднують слова, видають дивовижні (унікальні) думки-ідеї, висловлюють мудрі міркування. Це захоплює оточуючих, включає зацікавлення, смішить, спонукає замислитися, чіпляє за живе та втягує у діалог. Але для них самих ці слова не дуже цінні, тому пролітають непомітно. Саме тому вони не мають текстів і не є письменниками.

Я, навпаки, подібні слова намагаюся помічати (особливо якщо вони з’являються у мене), записую або надиктовую. Тому в мене, зрештою, тексти створюються регулярно.

Так з усім, не лише з текстами.

Із багатьох десятків чи сотень замальовок образів вийде кілька вдалих картин. Серед десятків прохідних пісень народиться суперхіт.

ВІДНОСИНИ ТА ВСЕ-ВСЕ-ВСЕ

Результат існування будь-якої людини залежить від того, як вона ставиться до своїх думок, слів, дій та вчинків. Якщо надмірно легковажно, без поваги, то результат буде мізерний. Крізь прискіпливе сито «ідеальності» не вдасться набрати потрібної кількості руди. А значить, нічого буде надалі переплавляти. І результат буде близьким до нуля.

Якщо ставлення акуратне і дбайливе, шанобливе, але при цьому легке, то «просто слова та думки» стають спочатку записами (на чернетках, у смартфоні або на диктофоні), а потім статтями та книжками, успішними бізнес-проєктами, зв’язками та близькими стосунками, успіхом та здоров’ям.

Якщо ставлення до слів і думок (а також дій) надмірно серйозне, трепетне до тремтіння в колінах — далеко не зайдеш. Страх змусить заціпеніти та не діяти, злитися на себе, спалювати у фантазіях та алкоголі свій потенціал.

Так з усім і в усьому!

Із спілкування з десятками приємних (цікавих) людей пара-трійка стосунків стане дружніми або про кохання. Якщо симпатія (інтерес) буде проігнорована, знецінена на самому початку — закономірно, що жодних стосунків не станеться. Якщо людина здасться втіленим божеством, якого ти не вартий та яке тебе неодмінно відштовхне, то з нею навіть заговорити не вийде, а якщо й вийде, то психіку паралізує.

ВИГРАШ БІЛЬШЕ РИЗИКУ

Зрозуміло, є ризик того, що, вклавши у дбайливе ставлення багато уваги, часу та сил (записавши думки та слова, зробивши замальовки, поспілкувавшись із багатьма цікавими знайомими, обговоривши стартапи тощо), жодного результату не отримаєш. Записи так і не перетворяться на тексти, замальовки — на картини, знайомі — на друзів, стартапи — на прибутковий бізнес… Від усього цього залишиться лише досвід, який ще потрібно усвідомити та інтегрувати.

Така ось ситуація: ви вкладаєтесь, але бажаного результату немає…

Що із цим робити?

Прийняти правила гри. Так, таке може статися. І тоді підвищити цінність результату можна через інтеграцію досвіду (це найважливіша тема у психотерапії) та усвідомлення послання. Воно — послання — обов’язково є. Це точно! Можливо, воно сповіщає, що це не ваша сфера діяльності, або не той час (не ті умови), або ви щось не так робите. Загалом потрібно змінювати стратегію та тактику. Можливий і протилежний варіант, у якому послання звучить так: «Ви на півдорозі, реальність має інерцію. Дайте їй і собі час, продовжуйте робити те, що робите».

Чудові плоди творчості можуть з’явитися після безлічі спроб. Кількість одного разу перетвориться на якість. Обов’язково. Питання лише в тому «ось-ось, вже скоро» чи «у віддаленому, світлому майбутньому». Необхідні для якісного стрибка час та докладені зусилля дуже індивідуальні. Комусь вистачить року і пари сотень замальовок, щоб вийшла картина, варта показу в мистецькій галереї, а комусь до першого гідного твору доведеться пів дюжини років відточувати навички на тисячах замальовок.

Мені, приміром, знадобилося півтора року, а це понад тисячу вкладених годин, понад 130 тисяч надрукованих слів, щоб на початку моєї письменницької діяльності навчитися створювати тексти, які можна без відрази читати. І мені як журналісту почали за них платити.

До речі, ця книга була написана російською. Ви читаєте переклад, який я зробив весною — осінню 2022 року (тому текст, як на мене, читається місцями з відчуттям вторинності, образи не є автентичними). І це моя перша (вірю, що не остання) книжка українською мовою. Пройде час, прийде час — і я напишу книгу українською. А вже на інші мови вона буде перекладатися. Але для цього мені потрібна навичка вільно думати українською.

Вище було про ризики. Але найчастіше кінцеві результати (плоди праці та вчинків) багаторазово перекривають докладені до «видобутку руди» (напрацювання ресурсу) сили. Цінність результату помітно вища за всі докладені зусилля.

Тому будьте дбайливими і шанобливими, але при цьому легко ставтеся до своїх слів, думок та ідей, емоцій та почуттів, вчинків та матеріальних наслідків усього цього. У тому числі при читанні цієї книги.

Помічайте та відмічайте!

© Андрій Бережанський

«ПОМІЧАТИ ТА ВІДМІЧАТИ» – один з 129 текстів книги про творчість та натхнення «МРІЙ. ТВОРИ. ЖИВИ»